Низкий силуэт и хорошая подвижность: Почему российский танк «Прорыв» оказался лучше немецкого «Леопарда»
Как известно, танки — основная ударная сила сухопутных войск. Предполагалось, что танковые клинья должны стремительно входить в разорванную оборону противника, закрепляя успех наступательной операции. Исходя из этого, основные танки ведущих армий мира и проектировались.
Попытка первого же броска «Леопардов» на наши позиции привела к уничтожению бронегруппы. / Министерство обороны РФ
Танки западных стран, особенно британские и позже немецкие, проектировались массой свыше 50 тонн, внешне очень грозными. Они должны были подавлять волю противника одним своим видом.
В СССР возобладала другая концепция. Упор был на средние танки массой около 40 тонн. Они имели низкий силуэт, плотную компоновку и хорошую подвижность.
Какая из концепций была наиболее оптимальной, могла показать только большая война. Или хотя бы боестолкновение армий, имевших на вооружении танки советско-российской разработки и западного производства. Большой войны не случилось. А вот локальная спецоперация на территории Украины дала пищу для размышлений.
В Киеве были уверены: как только они получат американские «Абрамсы», немецкие «Леопарды» и британские «Челленджеры», так сразу наступит перелом на линии боевого соприкосновения, и армия Украины пойдет в наступление. Случилось все иначе.
Оказалось, что ни «Абрамсы», ни «Леопарды», ни тем более перетяжеленные «Челленджеры» абсолютно не приспособлены к той тактике ведения боевых действий, которая сегодня преобладает в зоне СВО. А огромные габариты делают их отличной мишенью.
Попытка первого же броска «Леопардов» на наши позиции привела к уничтожению бронегруппы, включая инженерные машины разминирования и поддерживавшие танки боевые машины пехоты.
Российские же бронемашины уже показывали свои возможности в условиях городской застройки, в действиях из засад, в групповом или одиночном бою. Даже в лобовом столкновении они не проигрывают западным танкам.
Достаточно сравнить основные характеристики Leopard 2 любой модификации и Т-90 СМ «Прорыв».
Средняя масса «Леопардов» около 65 тонн. Высота — 2,79 метра. Гладкоствольная пушка калибра 120-мм. Боекомплект — 42 снаряда. Мощность двигателя — 1500 л. с. Максимальная скорость хода по шоссе — 65 км/час (усредненная). Экипаж — 4 человека.
Масса Т-90 СМ «Прорыв» 48 тонн. Многотопливный дизельный двигатель мощностью 1130 л. с. позволяет развивать скорость по шоссе до 70 км/час. Экипаж — 3 человека за счет наличия автомата заряжания пушки.
Высота Т-90 СМ чуть больше двух метров — это самый низкий силуэт основного боевого танка в мире, что очень важно. «Прорыв» более чем на полметра ниже «Леопарда», соответственно, поразить его в дуэльной ситуации противнику будет проблематично.
К тому же, наш танк, в отличие от немецкого, имеет развитую дифференцированную навесную динамическую защиту, прикрывающую корпус, башню и ходовую часть. Гладкоствольная 125-мм пушка одновременно является пусковой установкой для управляемых ракет. При стрельбе кумулятивными и подкалиберными снарядами максимальная прицельная дальность составляет 4000 м, управляемыми ракетными боеприпасами — 5000 м.
Если на Курской дуге немецкие «Тигры» поражали Т-34 на дальности в 2000 метров, то сейчас тот же «Леопард-2» не сможет подойти к Т-90 СМ «Прорыв», как и к танкам — Т-72 и Т-80 новейших модификаций даже на пять километров.
Практика боевого применения наглядно показала, что наша концепция развития танков и отечественная школа танкостроения оказались не только самыми оптимальными, но и лучшими в мире.
Танк Т-90М: «прорывная» машина
Уралвагонзавод в составе Ростеха продолжает поставки модернизированных танков Т-90М «Прорыв» . Машины получили принципиально новую башню и более мощный двигатель. Благодаря многоканальному прицелу танки могут применяться в любое время суток, а возможность обмениваться данными с другими машинами и иные новшества приближают Т-90М к танкам последнего поколения, По мнению военных, уже успевших познакомиться с новой моделью, сегодня Т-90М «Прорыв» является самым современным танком в российской армии. Рассказываем об истории создания и особенностях «прорывной» машины.
Т-90: международный хит
У прародителя Т-90М – основного танка российских войск Т-90 «Владимир» − была непростая судьба. В 1992 году созданный Уральским КБ транспортного машиностроения танк был принят на вооружение, и в Нижнем Тагиле началось серийное производство. Машина вобрала в себя все положительные качества своего предшественника, танка Т-72, современные технические достижения в танкостроении и опыт участия в военных конфликтах. Однако финансирование армии и ОПК в эти годы оставляло желать лучшего, заказов на Т-90 практически не было, и создание новых танков прекратилось на несколько лет. Под угрозой было не только развитие Т-90, но и будущее Уралвагонзавода.
Ситуацию спас контракт с Минобороны Индии, подписанный в 2001 году. Согласно договору Россия не только поставляла индийцам готовые Т-90, но и помогла локализовать лицензионное производство в самой Индии. Коллективы УКБТМ и УВЗ в короткие сроки смогли оживить программу Т-90 и создать экспортный вариант танка. По словам генерального директора УВЗ Александра Потапова, индийский контракт вдохнул новую жизнь в заводы и КБ, дал мощный импульс всей танкостроительной отрасли. Благодаря российским поставкам вооруженные силы Индии практически с нуля выстроили современные бронетанковые войска. Кроме того, «девяностый» прошел всесторонние испытания в условиях жаркого климата и пустыни.
Но не только Индия проявила интерес к новому танку. В 2000-е годы Т-90 стал самым коммерчески успешным танком в мире. Кроме Индии, которая оставалась самым крупным импортером, танк поступил на вооружение в Азербайджан, Алжир, Туркмению, Уганду, Вьетнам, Ирак и другие страны. «Девяностый» стал основой для множества модификаций и платформой для создания боевых и обеспечивающих машин, таких как артиллерийский комплекс «Коалиция-СВ», РСЗО «Солнцепек», БМПТ «Терминатор» и других.
Т-90М: танк поколения 3++
При своей высокой боевой эффективности, неприхотливости в эксплуатации и других выдающихся качествах основной российский танк Т-90 – детище 1980-х годов, и за это время и танкостроение, и военная наука продвинулись вперед. Чтобы соответствовать современным тенденциям, российским танковым войскам нужна была новая, более совершенная машина. Для экономии времени и средств было решено провести модернизацию проверенного Т-90.
Опытно-конструкторская работа шла под шифром «Прорыв», и это название закрепилось за серийной машиной. Первое соглашение о поставках Т-90М «Прорыв» военным было подписано на форуме «Армия-2017». Новая машина разработки УКБТМ с апреля 2020 года поступает в танковые войска российской армии. Согласно заключенным договоренностям Уралвагонзавод проводит капитальный ремонт танков семейства Т-90 выпуска 1990-х и 2000-х годов с модернизацией их до уровня Т-90М, а также создает полностью новые машины этой модификации. В июне 2020 года танк впервые прошел по Красной площади на параде Победы.
Т-90М получил принципиально новый башенный модуль, отличающийся от серийных в прошлых версиях. Мощная 125-миллиметровая танковая пушка обеспечивает применение новых боеприпасов высокой эффективности. Например, для поражения тяжелобронированных целей новый «девяностый» может стрелять бронебойными подкалиберными боеприпасами. А управляемая ракета 9М119М разработки тульского КБ приборостроения способна поражать не только танки с современной динамической защитой, но и низколетящие цели, в том числе вертолеты. Для борьбы с живой силой, например с противотанковыми гранатометчиками, в арсенале «Прорыва» есть осколочно-фугасные снаряды дистанционного подрыва. Атаковать противника танк способен на дистанции до 5 км, в том числе и на ходу.
«Глазами» Т-90М служит многоканальный прицел с тепловизионным, телевизионным, визирным и дальномерным каналами, а также каналом управления ракетой. Новейшие электронные устройства обеспечивают всесуточное применение. На месте командира есть восемь триплексов и система видеонаблюдения, обеспечивающие полный обзор.
Не только средства нападения, но и средства защиты были обновлены в новом танке. Кроме обычной брони, Т-90М окружен толстым слоем динамической защиты. Корма и башня защищены от ручных гранатометов противокумулятивными решетчатыми экранами. Комплекс активной защиты готов автоматически выбросить аэрозольные гранаты, спрятав танк от систем наведения противника за облаком плотного дыма.
За маневренность и «прорывную» скорость танка отвечает дизельный двигатель мощностью 1130 л.с. Он достаточно экономичен и обеспечивает боевой машине хороший запас хода.
В «Прорыве» появилось множество маленьких новшеств: камера заднего вида, кондиционер, кресла с регулировкой, броня с антискользящим покрытием. Все это по уровню комфорта роднит Т-90М с российским танком последнего поколения Т-14 «Армата» . Одна из важных особенностей модернизированного танка – возможность обмениваться данными с другими машинами в режиме реального времени. То есть и здесь Т-90М приближается к новому поколению танков, готовых для участия в сетецентрических войнах. До принятия на вооружение и старта массовых поставок «Арматы» именно Т-90М будет оставаться самым современным танком российской армии.
События, связанные с этим
Взрывная история: старейшему производителю тротила – 110 лет
Звукометрическая разведка: «большое ухо» артиллерии
Как выглядит танк т 90 прорыв
15 квітня 2020, 19:09
Замість «Армати» російські елітні танкові підрозділи почали отримувати чергову модернізацію Т-72, яку Кремль назвав Т-90М «Прорыв».
Т-90М «Прорыв», який зараз у російський ЗМІ називають «вершиною танкобудівної думки», почав надходити до армії РФ. Таким рішенням у Кремлі остаточно поховали свій розпіарений «царь-танк» Т-14 «Армата», який зміг прославився лише тим, що заглох прямо на Червоній площі.
Про те, що насправді стоїть за Т-90М, який є черговою модернізацією Т-72 — у спеціальному матеріалі Defense Express.
Дивіться також: Безпілотник «Фурія» прийнято на озброєння Збройних Сил України (відео)
«Прорыв» у нікуди
Офіційно повідомляється, що Т-90М отримав новий потужніший двигун, нову гармату, динамічний захист, тепловізор, панорамний приціл та систему управління вогнем «Калина», яка встановлена у новій башті. Перша партія з декількох таких танків вже направлена до «придворної» Таманської дивизії, що базується під Москвою.
Така модерзнізація вже отримала у російських ЗМІ хвалебні епітети, за якими криється лише намагання прикрити повний провал з виробництвом «Армати» та реальною ціллю модернізації Т-90 — спробою довести бойові можливості танку до хоча б якогось адекватного рівня.
Загалом, вся історія цього танку тісно пов’язана із двома аспектами: намаганням зробити піар та спробами подолати недоліки. Т-90 «з’явився» у 1992 році виключно через те, що Росії, яка потерпала після розпаду СРСР, знадобився «символ міці». Тому, взяли Т-72БУ (він же «объект 188»), який почали розробляти ще у середині 80-х, охрестили Т-90 та запустили у мінімальну серію з десяток машин.
Від звичайного Т-72 він, в основному, відрізнявся динамічним захистом, комплексом керованого озброєння та станцією активних перешкод «Штора». Ця модернізація була направлена лише на те, щоб підтягнути бойові можливості Т-72 до рівня Т-64БВ, Т-80У та Т-80УД.
Проте всі основні недоліки конструкції Т-72 залишились, бо він створювався під концепцією «дешевий та масовий» , або — «завалити кількістю». Саме тому Т-72 передавався мотострілецьким підрозділам та йшов на експорт численним «країнам-друзям» СРСР. В цей же час Т-64 з Т-80 постачались до танкових частин армії Союзу. Наприклад, у елітних 1-ій та 2-ій танкових арміях армії СРСР не було жодного Т-72. А вже у 90-х, попри весь піар, «новый русский танк Т-90» у Чечні не застосовувався.
Критичні недоліки
Реальна масова експлуатація Т-90 почалась лише в Індії, яка закупила Т-90С на початку 2000-х та зіткнулась з критичними проблемами, в першу чергу — з перегрівом двигуна та швидким виходом його з ладу.
Причиною цього є використання двигуна В-84МС або В-92, який є глибокою модернізацією двигуна В-2. Тим самим, яким оснащувався ще героїчний Т-34.
Фактично російські танки зараз їздять на тому ж V-подібному 12-циліндровому дізелі з об’ємом 38 880 куб. см, на який кожного разу ставлять більш потужну турбину та постійно форсують.
У результаті російські танки Т-72 та Т-90 з цим двигуном «димлять, як паровози», що говорить про наявність значних проблем у системі управління роботи двигуном та значної «турбоями» — явища, коли паливо вже дійшло до двигуна, але не встигає згоріти та розкрутити турбіну. На практиці це призводить до затримки між натисканням «газу» та появою потужності, а також до значного скорочення ресурсу двигуна.
Не став виключенням і Т-90М «Прорыв». Він отримав ще одну модернізацію В-2 — В-92С2Ф, який «роздули» до 1130 к.с. Проте у росіян не було іншого виходу, окрім навіть такого невдалого форсування мотору.
Вагу Т-90М росіяни ховають під формулюванням «не превышает 50 т.», і ,таким чином, питома потужність нового «супер-танка» лише близько 22,5 к.с./т. Тобто у питанні мобільності та рухомості «Прорыв» програє майже всім конкурентам. Наприклад, у німецького Leopard-2A5 цей показник — 24,0 к.с./т., а у ще радянського Т-80У — 27 к.с./т.
Ще одним аспектом модернізації Т-90М «Прорыв» став новий динамічний захист — «Релікт», який традиційно позиціонується у Росії, як найкращий у світі. Проте так само заявлялось і про інший російський захист «Контакт-5», який у реальних бойових умовах вдалось оцінити українським військовим на Донбасі.
Як підсумок такої зустрічі — у мережі достатньо фото зі знищеними російськими танками з «Контакт-5».
«НедоАрмата»
Т-90М «Прорыв» отримав і деякі нововведення, які перекочували до нього з недоробленого Т-14 «Армата». Наприклад, систему управління вогнем «Калина», щоправда у трохи слабкіший версії.
Конструктивно малий простір всередині бойового відділення змусив російських конструкторів прибрати традиційний візор, замінивши його моніторами. І питання можливості «зчитування» інформації з них під час руху машини та тряски залишається під питанням. Як і стійкість системи обміну інформацією між танками одного підрозділу завдяки черговому російському ноу-хау, який прозвали «військовий wi-fi».
В якості ж прицілу на Т-90М використовується «Сосна-У», яка була розроблена білоруським «Пеленг» у 2000-х роках. Цей приціл має тепловізійний канал, і таким чином у 2020 році Т-90 вже може вести бойові дії уночі.
До такого ж «запізнилого» рішення можливо віднести і встановлення танкової панорами, яка стабілізована у двох площинах, замість сучасного варіанту з повністю стабілізованою станцією-шаром.
Ще одним елементом з «Армати» у Т-90М мала стати нова 125-мм гармата 2А82. Але на практиці в танк поставили 2А46М, яка є модернізованою версією гармати для Т-64А та Т-72. Таким чином це, скоріш за все, свідчить про неготовність російської оборонки до серійного випуску нової танкової гармати. Особливо враховуючи те, що за проектом «Армата» мала мати гармату калібром 152-мм.
Також за одним із варіантів на Т-90М «Прорыв» передбачалось встановлення нового автомата заряджання та використання спеціальної боеукладки у кормовій частині башти. Це дозволило би підвищити захист екіпажу, стоворивши для нього бронекапсулу. Проте, судячи з фото Т-90М зсередини, ця ідея не була реалізована.
Поза межами нинішньої модернізації залишилось і встановлення системи активного захисту типу «Арена», яка дозволяє знищувати ворожі снаряди ще на подльоті до танка. Замість неї росіяни вихваляються противокумулятивными решітками.
Т-90М — як вирок
Таким чином заявлений як «Прорив», Т-90М виявився лише намаганням підняти бойову ефективність Т-90 до рівня Т-72Б3. Про це свідчить і аналогічні рішення із ремоторизацією, встановленням системи управління вогнем «Калина» та прицілу «Сосна-У». Та навіть теоретично це дотягує Т-90М до технологічного рівня 2000-х років, а аж ніяк до розробок сьогодення.
Проте намагання російської пропаганди видати чергову модернізацію за створення супер-танку цілком нагадує появу самого Т-90 у Росії ще 30-років тому. І має відвести увагу від повного провалу програми «Армата», яка забуксувала через неспроможність Росії створити новий танковий двигун потужністю у 1500 к.с. та забезпечити його трансмісією, а також самостійно створити сучасну електроніку, бо доступ до західних технологій вже багато років заблокований через санкції.
Також під питанням залишається можливість Росії модернізувати наявний парк Т-90 до рівня Т-90М через економічну кризу. Особливо в умовах різкого падіння цін на нафту та наслідків пандемії коронавірусу, у боротьбі з яким Кремль вирішив не застосовувати дієвих заходів, що вже спричинило різкий ріст захворювання у РФ.
Российский танк Т-90 Прорыв уничтожили новым способом: видео из Луганской области
В Луганской области военнослужащие Сил обороны уничтожили очередной российский танк Т-90 «Прорыв». Разбитую бронемашину оккупантов записали себе в актив противотанкисты 87-го дивизиона 45-й отдельной артиллерийской бригады ВСУ.
Читайте нас в Telegram: только важные и проверенные новости
Бойцы сообщили, что произошел эпизод где-то на линии фронта от Сватово до Кременной, пока еще оккупированных городов. «Обнаружили цель, обездвижили, а затем добили», – рапортовали в 45 ОАБр, чей девиз «Железо в сталь – народ в нацию».
Смотрите видео: Гранатометом шведов сожгли танк Т-90М, ликвидация колонны россиян Танк «прибили» ракетой из 9К135 «Корнет», после чего к нему прилетел «мавик» и при помощи самодельных контейнеров в горючей смесью сжег дорогую боевую машину. Раньше свидетельств использования таких контейнеров с дронов в публичной плоскости не было. Кроме стандартных ВОГов и гранат бойцы сбрасывают также термобарические гранаты.
- Ранее в Генштабе заявили, что Т-90М – «результат паразитизма на разработках СССР, их делают поштучно».
- 8 марта 2023 года ВСУ сообщили, что на Донбассе за сутки РФ лишилась пяти танков Т-90, больше всего – у Кременной.